Тарас Шевченко – велич українського народу.

В Духовно-Культурному Інформаційному центрі Української Греко-католицької церкви ім. Митрополита Андрея Шептицького 15 березня 2017 року відбувся святковий захід з нагоди вшанування 203 річниці з дня народження видатного українського поета Тараса Григоровича Шевченка.

Настоятель приходу «Покрови Пресвятої Богородиці» о. Роман Поправка відслужив Святу Літургію, по закінчення якої продекламував вірш «Заповіт» та наголосив що кожний українець зобов’язаний знати духовний Заповіт поета, щоб пишатися своєю праісторичною солов’їною українською мовою , традиціями, як спадком далеких пращурів, що являється невід’ємною частиною нашої культури.

о. Роман зазначив що про його духовний світогляд довго мовчали. Комуністична влада навіть спробували перетворити Кобзаря на атеїста, покликаючись на вирвані з контексту фрази.

Якщо тільки вдатися до цифр, то в « “Кобзарі ім’я Бога вжито 495 разів. Із 230 творів “Кобзаря ми маємо 25 – релігійного змісту» . Та й звертався Шевченко до Бога з великою пошаною і любов’ю: “Милий Боже”, “Святий Боже”, “Господь Бог мій”, А ці твори в Шевченка прекрасні.

До того ж у кожному з них він вживає з великою пошаною слово “Бог” . Фрази і висловлювання, на які спиралися комуністи: «а до того я не знаю Бога», «проклену святого Бога, за неї душу погублю..», треба розглядати й аналізувати в контексті і тоді відображується справжня суть цих слів.

Одну з книг, у якій також спростовані закиди і намагання використати деякі рядки з творів Великого Кобзаря для того, щоб перетворити його на атеїста, безбожника, який ненавидить християнство, – написав православний митрополит Іларіон (Огієнко) – «Релігійність Тараса Шевченка», що видана у 1964 році.

«У “Кобзарі” все життя міцно пов’язане з Богом – від ранку до вечора, від народження до могили. Усе життя в “Кобзарі”, релігійне і церковне, – усе описане з погляду віруючого християнина» – наголошує митрополит Іларіон.

А щодо того, що іноді Тарас Шевченко гостро висловлюється у бік Церкви митрополит Іларіон пояснює це так: «Шевченко іноді тратить терпець, але ніколи не тратить віри! Часом нападає ніби на Церкву («Кавказ»), але добре пригляньтеся: напад не на церкву,а на лицемірів, яких у світі справді ж багато і які захопили були й церкву в свої руки!… і ця гаряча скарга «За кого ж ти розіп’явся, Христе, Сине Божий?»… людині з розумом зовсім ясна, бо ж за нею криється відчай, а не атеїзм…»

Поет негативно ставився до певних осіб московського одержавленого православ’я та виявляв особисту прихильність до християнської віри. Всі богохульні вирази у творчості Шевченка спрямовані не проти Бога, а проти бездуховщини. Біблія супроводжувала Шевченка. Псалтир він знав з малих літ, по ньому вчився грамоти. Святе Письмо давало поетові наснагу до написання творів. Великий Кобзар був глибоко духовною людиною, з своїми слабкостями, і немочами. Він часто прибігає та молиться до Бога, а іноді не розуміє Його, але водночас не зневірюється і бореться з спокусами.

Заслужений діяч мистецтв Республіки Молдова,Заслужений діяч культури України пан Євгеній Осередчук наголосив,що Тарас Шевченко в своїх поетичних творах глибоко відтворив ментальність української душі – одвічну любов, відданість до своєї землі, до свого багатостраждального українського народу.

Особливо проникливо поет передає дух козацької доби, боротьбу за волю від різних поневолювачів; татар, ляхів, московітів- Створені ним поетичні людські образи хвилюють душу. Всі ми разом переживаємо за долю молодої матері українки в поемі «Катерина», за героїчну боротьбу козаків в вірші «Іван Підкова».

Виступаючи проти кріпосництва і поневолення українського народу,Шевченко дав нам свій «Заповіт»,в якому закликає: … Поховайте та вставайте Кайдани порвіте, І вражою злою кров’ю Волю окропіте”.

Бачить вже нове сьогодення, незалежну державу Україну, звертаючись до нас: І мене в сім’ї великій В в сім’ї вольній, новій Не забудьте пом’янути Незлим тихим словом….

Закінчуючи свій виступ Євген Павлович показав присутнім прихожанам свою авторську книгу “П’ять сторінок життя”, в якій представлені його графічні твори на яких зображений Т.Г.Шевченко: – ліногравюра «Думи про Україну»(1994р.) та акварель “На дніпровських кручах”(1994р.).

Прихожанка,пані Надія Мазур, прочитала вірш “Лілея” та висвітила біографію українського поета Т.Г. Шевченка. Також розказала присутнім про невідомі сторінки історії перепоховання Великого Кобзаря на Чернечій горі в м. Каневі.

Пані Люба Бурлака заспівала відомі пісні Тараса Шевченка покладені на муз. Лисенка «Реве та стогне Дніпр широкий» , Садок вишневий коло хати . Прихожани мали змогу оглянути виставку книг, де досліджується життя і творчість Тараса Шевченка. Кобзар, Альбом Тарас Шевченко – живопис,графіка, Три літа, автографи,поезій,1843-1845рр. Щоденник Шевченка та інші.

Опісля була відслужена Хресна Дорога.

Прес-центр Української Греко – католицької громади в Кишиневі